ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВТОРИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ УТВОРЕННЯ ТА ПРОГРЕСУВАННЯ ДЕКУБІТАЛЬНИХ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ (ПРОЛЕЖНІВ) І КЛІНІЧНІ СТРАТЕГІЇ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/umv-2025.1.4Ключові слова:
гнійно-некротична патологія, пролежні (декубітальні виразки), ускладнення, критерії класифікації, профілактика, клінічні стратегії, тактика комплексного лікуванняАнотація
Для визначення ризику утворення декубітальних виразок ефективними є спроби кількісного оцінювання дії стискання зовнішніх чинників. Лікування пролежнів, незважаючи на застосування відомих способів і методик, нерідко є високозатратним і малоефективним. Адекватний догляд та лікування хворих із хронічними ранами та, зокрема, пролежневими гнійно-некротичними ускладненнями можливі лише за умови застосування комплексних алгоритмів. Основним фактором в успішній профілактиці є запобігання стисканню шкірних покривів і підшкірної жирової клітковини, що досягається зміною положення пацієнтів у ліжку, за винятком нічного часу. За даними Європейської експертної групи, необхідна частота репозиціонування залежить від поверхні, на якій лежить пацієнт. Альтернативними методами, спрямованими на зниження сили тиску, є спеціальні пластикові шини, протипролежневі матраци, ліжка, подушки, прокладки, а також матраци, заповнені водою, повітрям, піною, гелем або їх комбінацією. Європейська консультативна група із пролежнів у 2009 році створила й запровадила сучасну клінічну класифікацію.Спочатку утворюються дистрофічні, а потім виразково-некротичні зміни шкіри (пролежні І та ІІ стадій), підшкірної основи, іноді з ураженням скелетних м’язів і окістя (ДВ ІІІ та ІV стадій), можливе виникнення контактного перихондриту, хондриту або (та) періоститу, остеомієліту. Метою нашої роботи було дослідження на основі даних літератури та клінічного досвіду можливості профілактики, оптимізування комплексного лікування хронічних компресійних гнійно-некротичних процесів (пролежнів), зокрема декубітальних виразок ІІІ–IV стадій, у відділенні паліативної допомоги з урахуванням авторської модифікації класифікації локальних уражень і клінічних стратегій. На основі 10-річного досвіду вторинної профілактики і лікування пролежнів у 873 пацієнтів нами була запропонована авторська оптимізована клінічна класифікація та сформульовані предиктори ризику виникнення ускладнень, що потребують здійснення повторних ревізій, некр- і секвестрнекректомій. У всіх випадках колікваційного некрозу та нагноєння було проведено адекватну хірургічну санацію. Стратегія DOMINATE, яку можна вважати клінічним протоколом у хірургічних клініках, передбачає видалення нежиттєздатних тканин із рани за наявності колікваційного (вологого) некрозу чи обмежених (демаркованих) острівців сухого некрозу. Ятрогенно під час некректомії видаляються також клітини у стані некро- та парабіозу, зменшується кількість бактерій та інтенсивність їхнього росту. На основі стратегії DOMINATE для відділень паліативної допомоги / непрофільних відділень нами створено стратегію NODITE, патогенетично обґрунтовану й адаптовану, з адекватною реалізацією принципів догляду та терапії, що також включає розкриття та дренування гнійних затьоків із прецизійною поетапною некректомією. У разі неможливості одномоментного видалення некротичних мас з позицій Damage-контролю за загальним станом пацієнта або додаткового / повторного формування некрозів застосовували тактику повторних, програмованих ренекректомій. Правильний вибір адсорбуючих пов’язок дозволяє контролювати процес ексудації, запобігати розпаду нових колагенових структур і впливати на неоваскуляризацію у проліферативній фазі. Стверджено, що використання декомпресійних ортопедичних матраців, кругів та інших технічних засобів для зменшення «хронічного» постійного тиску на уражені тканини забезпечує позитивний клінічний ефект, удвічі зменшує вірогідність прогресування некробіозу порівняно із хворими, які не користуються засобами розвантаження (декомпресії).
Посилання
1. Вергун А.Р. Спосіб прогнозування ризику проведення повторних некректомій у хворих із пролежнями м’яких тканин. Патент України на корисну модель, МПК. A61B 17/00, опубл. 10.03.2017, Бюл. № 5.
2. Вергун А.Р., Кульчицький В.В., Вергун О.М. Спосіб лікування нагноєних пролежнів м’яких тканин, ускладнених гнійними затьоками. Патент України на корисну модель № 131008U, МПКA61G 7/057, опубл. 10.01.2019, Бюл. № 1.
3. Вергун А.Р., Шалько І.В., Вергун О.М., Кіт З.М. Спосіб лікування нагноєних пролежнів м’яких тканин III–IV стадій. Патент України на корисну модель, МПК. A61B 17/00, опубл. 10.03.2017, Бюл. № 5.
4. Кобелєв С.Ю. Фізична реабілітація осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділу хребта та спинного мозку в умовах стаціонару : автореф. дис. … канд. мед. наук : 14.01.21. Львів : Львів. держ. мед. ун-т., 2006. 21 с.
5. Alderden J., Whitney J.D., Taylor S.M. Risk profile characteristics associated with outcomes of hospital-acquired pressure ulcers : a retrospective review. Critical Care Nurse. 2011.V 31. № 4. P. 30–43.
6. Angel D.E., Lloyd P., Carville K., Santamaria N. The clinical efficacy of two semi – quantitative wound– swabbing techniques in identifying the causative organism (s) in infected cutaneous wounds. Int Wound J. 2011. Vol. 8. № 2. P. 176–185.
7. Bates-Jensen В.М., Guihan M., Garber S.L., et al. Characteristics of recurrent pressure ulcers in veterans with spinal cord injury. J. Spinal Cord Med. 2009.Vol. 32. № 1. P. 34–42.
8. Biglari B., Büchler A., Reitzel T., et al. A retrospective study on flap complications after pressure ulcer surgery in spinal cord-injured patients. Spinal Cord. 2014. Vol. 52. № 1. Р. 80–83.
9. Cao Y., Krause J.S., DiPiro N. Risk factors for mortality after spinal cord injury in the USA. Spinal Cord. 2013. Vol. 51. № 5. P. 413–821.
10. Cowan L.J., Stechmiller J. Prevalence of wet-to-dry dressings in woundcare. Adv Skin Wound care. 2009. Vol. 12. № 22. Р. 567–73.
11. DeJong G., Hsieh C.H., Brown P., et al. Factors associated with pressure ulcer risk in spinal cord injury rehabilitation. American Journal of Physical Medicine & Rehabilitation. 2014. Vol. 93. № 11. P. 971–986.
12. Eslami V., Saadat S., Habibi R., et al. Factors associated with the development of pressure ulcers after spinal cord injury. Spinal Cord. 2012. Vol. 50. № 12. P. 899–903.
13. Moore Z.E., Webster J. Dressings and topical agents for preventing pressure ulcers. Cochrane Database Syst Rev. 2013. № 8. P. CD009362.
14. National Pressure Ulcer Advisory Panel. Pressure ulcers in America: prevalence, incidence, and implications for the future. Reston, VA. NPUAP, 2022. URL: https://npiap.com/page/Monograph.
15. Scheel-Sailer А., Wyss A., Boldt C., et al. Prevalence, location, grade of pressure ulcers and association with specific patient characteristics in adult spinal cord injury patients during the hospital stay: a prospective cohort study. Spinal Cord. 2013.Vol. 51. № 11. P. 828–833.
16. Verhun A.R., Krasnyi M.R., Verhun O.M., et al. Pressure ulcers (bedsores, decubitus ulcers): strategy of complex treatment in a palliative care department, author’s views from the standpoint of clinical experience. Журнал дерматовенерології та косметології імені М.О. Торсуєва. 2023. Т. 50. № 2. С. 16–30.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.