ТИСЯЧОЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ ЯК ШЛЯХ ДО ЛІКАРСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ: КИЇВСЬКИЙ ВИМІР

Автор(и)

  • С. Нечаїв

DOI:

https://doi.org/10.32471/umv.2709-6432.85.745

Ключові слова:

тисячоліття, тисяча років, українська медицина, українські лікарі, лікарське самоврядування.

Анотація

У статті розглянуто історію медицини в Україні, яка згідно з археологічними знахідками налічує понад тисячу років. Згадано період до утворення стародавньої Київської держави та хрещення Русі, коли існувала побутова медицина (повитухи, костоправи, зубовлоки, кровопуски) та жрецька (волхви, відуни, знахарі, травознаї). Зазначено, що офіційна церковна медицина в Києві розвивалася при монастирях починаючи з XI ст. за доби печерських ченців: преподобного Агапіта Печерського, Іпатія Цілебника, Даміана Цілителя, Лаврентія Затвірника, Аліпія Печерського та ін. Вказано, що лічниці Київської Русі уперше згадані в ХІ ст. Першою лікаркою в Русі- Україні була донька київського князя Мстислава Володимировича Євпраксія, що українською перекладається як Добродія. Після монголо-татарського нашестя на Київську Русь цивілізоване життя відроджувалося переважно на західних землях України. У XV–XVIII ст. у містах засновувалися шпиталі-притулки церковних братств. У добу козаччини (особливо Хмельниччини) та Гетьманщини (від І. Мазепи до К. Розумовського) при монастирях розвивалися шпиталі для лікування поранених, хворих, інвалідів та літніх козаків. Визвольні змагання Богдана Хмельницького не призвели до Незалежності, а штовхнули Русь-Україну в обійми східного московського деспотизму. Спроба Івана Мазепи звільнити Україну закінчилася поразкою під Полтавою 1709 р. У 1737 р. в Російській імперії запровадили посади міських лікарів. Окреслено діяльність видатних українських лікарів. Зазначено, що 2 квітня 2005 р. вперше в Україні обговорили законопроєкт про лікарське самоврядування і видрукували в часописі «Українські Медичні Вісті». Протягом кільканадцяти років проєкт закону України «Про лікарське самоврядування» безліч разів розглядався, удосконалювався та доопрацьовувався різноманітними авторськими колективами на різних лікарських і правничих з’їздах, конгресах, форумах та зібраннях, що регулярно знаходило відображення у відповідних резолюціях, зверненнях та відозвах. Цей законопроєкт кілька разів реєструвався у Верховній Раді України різних скликань, але щоразу всіляко зволікали з його прийняттям. Остаточну, удосконалену та доопрацьовану версію законопроєкту «Про лікарське самоврядування» № 8250 6 квітня 2018 р. було зареєстровано у Верховній Раді України, але закон до цього часу не прийнято. 24 вересня 2020 р. в агентстві «Інтерфакс Україна» на пресконференції «Самоврядування медичних професій від Верховної Ради: звільнення з рабства чи поневолення?» І. Мазур, Л. Матюха, О. Мусій, К. Надутий та Т. Татарчук наголосили, що категорично не згодні з редакцією законопроєкту «Про самоврядування медичних професій в Україні» № 2445-д, зареєстрованого у Верховній Раді України 03.07.2020 р. Українська медицина йде до лікарського самоврядування вже понад тисячу років. Українські лікарі нарешті мають отримати такі ж права, як і їхні колеги в усіх цивілізованих державах. Всеукраїнське Лікарське Товариство як єдина загальнолікарська організація в Україні широко обговорює вже кільканадцять років необхідність впровадження в Україні лікарського самоврядування. Але ми й нині вкотре сподіваємося, що нарешті у вітчизняній охороні здоров’я почнуть будувати справжні інститути громадянського суспільства, і державні парламентські та міністерські мужі стануть партнерами лікарській громаді, спроможуться прийняти Закон «Про лікарське самоврядування».

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-16

Як цитувати

Нечаїв, С. (2023). ТИСЯЧОЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ ЯК ШЛЯХ ДО ЛІКАРСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ: КИЇВСЬКИЙ ВИМІР. Українські медичні вісті, (2), 89–99. https://doi.org/10.32471/umv.2709-6432.85.745

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають