ЛІКАРІ, ЛІЧЦІ, ВОЛХВИ ТА ІНШІ ЦІЛИТЕЛІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
DOI:
https://doi.org/10.32471/umv.2709-6432.88.1817Ключові слова:
історія медицини, Київська Русь, містична медицина, монастирська медицина, реміснича (світська) медицина, волхви, відуни (знахарі), цілителі-ченці, лічці-ремісники, лікарі, костоправи, рудомети (кровопускачі), зубоволоки, черучних справ майстри (лікування геморою), зілійники, навузи (вузли), змійовики, амулети, цілительство, волхвування, ворожіння (ворожба), замовляння, заклинання, кровопускання, чернецтво, ченці (чорноризці), пісники, преподібні, зцілювачі, єлей, пощіння, траволікування, лікарювання, зцілювання, зцілення, штос-терапія, лікарювати, прокажені, лікарювальний, зцілений, Пресвітер (старійшина) Даміан, Феодосій Печерський, Антоній Печерський, Іоанн (Іван) Затвірник, Агапіт, Алімпій (Олімпій, Аліпій).Анотація
У статті проаналізовано історію медицини Київської Русі, виділено три основні напрямки: містичний, монастирський і ремісничий (світський). Відповідно, виділяють три види осіб, які представляли ці напрямки. Містична медицина була представлена волхвами та відунами (знахарями), монастирська — цілителями-ченцями, а реміснича (світська) — лічцями-ремісниками та лікарями. Наводяться імена ченців-цілителів доби Київської Русі, таких як пресвітер (старійшина) Даміан, Феодосій Печерський, Антоній Печерський, Іоанн Затвірник, Агапіт, Алімпій (Олімпій, Аліпій) та ін. Підкреслено, що входження західних та центральних земель Русі-України у сферу європейського впливу сприяло формуванню лікарського українського стану, тоді як східні частини України, які залишилися поза сферою європейського впливу, ще надовго залишалися дуже відсталими в медичній сфері.
Посилання
Абрамович Д. Киево-Печерский патерик. − К., 1931.
Алмазов А.И. Апокрифические молитвы, заклинания и заговоры: к истории византийской отреченной письменности. — М.: Ленанд, 2017. — 128с.
Алмазов А.И. К истории молитв на разные случаи: Заметки и памятники. — М.: Ленанд, 2019. — 136 с.
Богоявленский Н.А. Древнерусское врачевание XI-XVII вв. − М., 1960.
Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини. − К.: Вища школа, 1991. − 432 с.
Гальковский Н.М. Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси. − М.: Мир, Академический проект, 2013. − 575с.
Изборник Святослава 1073 г. − М.: Наука, 1977. − 344с.
Левицкій А.П. Очерки по исторіи медицины въ Россіи //Медицинское обозреніе Спримона. − 1909. − Т. 71. − С. 74-76.
Лисицын Ю.П. История медицины. − М.: ГОЭТАР-Медиа, 2008. − 400с.
Медведь А.Н. Болезнь и больные в Древней Руси: от «рудомета» до «духтора». Взгляд с позиций исторической антропологии. − Спб.: Изд-во Олега Абышко, 2017. − 288 с.
Мирский М., Богоявленский Н. Медицина Древней Руси. − М.: Родина, 2018. − 416 с.
Опарин А.А. Медицина Киевской Руси. − Харьков: Факт, 2019. − 392с.
Отомановский В.Д. Борьба медицины с религией в древней Руси. − М.: Медицина, 1965. − 188 с.
Памятники литературы Древней Руси. XI-начало XII в. − М.: Художественная литература, 1978. — 413 c.
Полное собрание русских летописей. − М.: Изд. АН СССР, 1961. − Т. 1.
Полное собраніе русскихъ лѣтописей. − Спб., 1885. − Т. X.
Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. − М.: Изд-во АН СССР, 1948.
Склярова Е.К., Жаров Л.В. История медицины. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2014. — 346с.
Сорокина Т.С. История медицины: Учебник. В 2 т. − М.: Изд-во РУДН, 1992.
Ступак Ф.Я. Історія медицини. − К.: Книга-плюс, 2017. − 176 с.
