ОСОБЛИВОСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ З ХІРУРГІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Анотація

Перебудова медичної галузі в Україні у зв’язку з її євроінтеграцією потребує підготовки якісно нового лікаря, здатного поєднати в собі фундаментальні теоретичні знання, володіння сучасними інноваційними технологіями та медичною практикою. В Україні, як і у світі у цілому, неухильно зменшується кількість медичних працівників, що пов’язано із цілою низкою причин. Ось чому питання післядипломної освіти майбутніх лікарів, зокрема хірургів, у державних закладах охорони здоров’я України набувають першочергового значення. Метою роботи є аналіз ситуації, що склалася з післядипломною освітою хірургів в Україні, можливих шляхів її вирішення, опираючись на попередній вітчизняний досвід, інституції провідних світових систем підготовки медичних фахівців. Автором проаналізовано систему післядипломної підготовки з хірургії у пострадянські часи, підкреслено позитивні моменти класичної медичної освіти, яка включала субординатуру, та негативні боки річної інтернатури з хірургії. Дано детальну характеристику трирічній інтернатурі в сучасних умовах, наведено критичний аналіз негативних боків даної форми навчання, основна з яких – низьке залучення в освітній процес високоспеціалізованого потенціалу кафедр хірургії вищих закладів медичної освіти (ВЗМО) (менше 30 % часу від загального терміну навчання в інтернатурі). Перспективним бачиться перехід саме до європейської моделі післядипломної освіти з хірургії через інтернатуру та резидентуру. Остання законодавчо задекларована в системі післядипломної медичної підготовки в Україні, однак і досі не впроваджена в освітній процес.